Розділ «МЕЖ СКАЛАМИ, НЕНАЧЕ ЗЛОДІЙ…»

Сердега міркує. —

Покину їх та утечу.

Хто ж їх нагодує?

Хто догляне? Одна — стара,

Нездужає встати,

А другая — молодая,

Дума погуляти!

Як же його? Що діяти?

Горе моє! Горе! —

Та й пішов, торбину взявши,

За синеє море!

Шукать долі. Думав прийти

Та хоч жінку взяти.

Стара мати і тут буде

Віку доживати

На господі!..

Так отак-то

Трапляється в світі.

Думав жити, поживати

Та бога хвалити,