Розділ «ГАМАЛІЯ»

Сказилося море.

«Нехай казиться», — й сховались

За хвилі — за гори.

Дрімає в гаремах, в садах Візантія.

І Скутар дрімає. Босфор клекотить,

Неначе скажений, то стогне, то виє.

Йому Візантію хочеться збудить.

«Не буди, Босфоре, буде тобі горе,

Твої білі ребра піском занесу,

У мул поховаю! — реве синє море. —

Хіба ти не бачиш, яких я несу

Гостей до султана?..» Так море спиняло

(Любимо завзятих усатих слав'ян).

Босфор схаменувся. Туркеня дрімала,

Дрімав у гаремі ледачий султан.

Тілько у Скутарі, в тюрмі, не дрімають

Козаки-сердеги. Чого вони ждуть?

По-своєму бога в кайданах благають,

А хвилі на той бік ідуть та ревуть.

«О милий боже з України!