TextBook Сю ніч погуляєм,
Ляхів погойдаєм,
Та так погуляєм,
Що аж пекло засміється,
Земля затрясеться,
Небо запалає…
Добре погуляєм!»
Запорожець. Добре погуляєм! правду старий співа, як не бреше. А що б то з його за кобзар був, якби не волох!
Кобзар. Та я й не волох; так тілько — був колись у Волощині, а люде й зовуть Волохом, сам не знаю за що.
Запорожець. Ну, та дарма; утни ще яку-небудь. Ану лишень про батька Максима ушквар.
Гайдамака. Та не голосно, щоб не почула старшина.
Запорожець. А що нам ваша старшина? почує, так послуха, коли має чим слухати, та й годі. У нас один старший — батько Максим; а він як почує, то ще карбованця дасть. Співай, старче божий, не слухай його.
Гайдамака. Та воно так, чоловіче; я це й сам знаю, та ось що: не так пани, як підпанки, або — поки сонце зійде, то роса очі виїсть.
Запорожець. Брехня! Співай, старче божий, яку знаєш, а то й дзвона не діждемо — поснемо.
Гуртом. Справді, поснемо; співай яку-небудь.
Кобзар (співає):
«Літа орел, літа сизий
Попід небесами;
Ґуля Максим, ґуля батько
Степами-лісами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кобзар» автора Шевченко Тарас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГАЙДАМАКИ“ на сторінці 48. Приємного читання.