Розділ «КАЗКИ»

— Подивіться, як мило вона зроблена, — мовили всі придворні дами.

— Більш ніж мило, — сказав імператор. — Дуже гарно!

Але в цю мить принцеса торкнулася пальчиком троянди і трохи не заплакала.

— Фу, тату! Вона зовсім не зроблена, це справжня троянда!

— Фу! — сказали всі фрейліни. — Вона справжня!

— Перш ніж сердитися, подивимося, що в другій скриньці, — сказав імператор.

І от з’явився соловей і заспівав так прекрасно, що не можна було нічого сказати проти нього.

—Шарман! Шарман![1] — кричали фрейліни; вони всі белькотали французькою мовою, і всі — дуже погано знали рідну мову.

—Як він нагадує мені музичну скриньку покійної імператриці, — сказав один старий придворний. — Ох, це той же самісінький тон, та самісінька манера.

—Справді, — сказав імператор і заплакав, як дитина.

— Сподіваюся, принаймні, що хоч пташка не справжня? — спитала принцеса.

—Найсправжнісінька, — почали запевняти її люди, що привезли подарунки.

—Тоді випустіть її, хай летить собі! — сказала принцеса і нізащо не погодилася прийняти принца.

Але це не злякало принца. Він вимазав собі обличчя коричневою та чорною фарбами, насунув шапку на лоб і постукав до них.

— Добридень, імператоре, — сказав він. — Чи не можу я тут, у палаці, знайти якусь роботу для себе?

— Багато вас тут ходить та шукає, — мовив імператор, — проте стривай — я поміркую. О, я згадав! Мені таки потрібний свинопас, бо у нас свиней сила-силенна.

І принц став придворним свинопасом, його поселили в маленькій комірчині поряд із свинарнею, і там він мусив жити.

Упродовж дня він сидів у своїй комірці, працював і до вечора зробив чудовий маленький горщичок. Навколо горщичка були навішені бубонці. Як тільки ставили горщик у піч і він закипав, бубонці мило дзвеніли і награвали стару пісеньку:

Ох, мій любий Августине,

Все минуло, все минуло!