— Хто цей росіянин? Чи можна йому вірити? — захвилювалась Джейн.
— Як його прізвище? Який він? — поцікавився і собі Іван Іванович.
— Міцний, сивий, назвався геологом, — відповів матрос.
— Це Калікін, — впевнено сказала Ніна Павлівна. — Серед геологів, окрім нього, сивих нема.
— Калікіну вірити можна, лише…
— Що «лише»? — Ніна Павлівна повернулась до чоловіка.
— Лише те, що в обід він полетів до себе на ГРП. Принаймні збирався. Я сам від нього чув.
— Я теж чула, душа моя, і бачила, як Добриня з Людмилою до нього на ГРП пішли, а зараз іду з лікарні і бачу: Петро Степанович власною персоною біля затонулої «гармоні» ковиряється.
— Твоя правда, Ніночко. З цим негаснучим світилом я зовсім утратив орієнтацію в часі, — Журавльов вийняв Кишенькового годинника. — Так що, з усього видно, це і Касян Калікін. Він же тут на Шпіцбергені і в час війн був. Як я одразу не подумав про це?
Гості поспіхом одяглися і пішли. Ніна Павлівна зачинила за ними двері і, зайшовши до вітальні, присіла на стілець, замислилась. Іван Іванович підійшов до неї, поклав на плече руку.
— Стомилась?
Вона не відповіла, схилила голову, пригорнулась до його руки щокою.
— Ну, ти вже відпочивай. Я тут усе приберу і посуд помию.
— Я все думаю, душа моя Ванюшо…
— Про що?
— Та все про нього, про цього містера-твістера. Нелегко йому там живеться.
— З чого ти так вирішила?
Вона підвелася, розв'язала і повісила на спинку стільця свій квітчастий фартушок.
— З усього видно, чесний він чоловік.
У кают-компанії сміялися. Патрік Белч цікаво розповідав, як, ще сидячи в тюрмі, він довідався про спадщину.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча» автора Сичевський Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА ПРИЧАЛ ПЕТРА ДОБРИНІ“ на сторінці 91. Приємного читання.