Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА ПРИЧАЛ ПЕТРА ДОБРИНІ»

— Які ще мотиви?! — Шульков зіскочив із стільця, але взяв себе в руки і знову сів. В очах палахкотіли іскри благородного гніву. — Не можу! Не хочу більше жити у їх проклятому світі! Все у них мені противне! Все поперек горла! Розумієте — я дворянин! Немає більше сили плазувати перед цими хамами!

— Де ви збираєтесь жити і на які кошти?

— О, пане сюсельман, якщо ви допоможете мені дістатися до Англії, я віддячу. Не думайте, що я людина без капіталу. Тепер я багатий і навіть дуже.

Юхан Нейс не стримався. Встав і офіційним тоном зауважив цьому розбурханому, розіпрілому від напруження і якогось тваринного страху за своє жалюгідне життя чоловікові:

— Я виконую свій обов'язок, а ваші слова про вдячність — поганий натяк на хабар!

— Що ви, що ви, пане губернатор, я і в думках нічого подібного не мав. Я лиш хотів від широкої російської душі…

— А коли я вас відправлю назад до Баренцбурга? — ніби якийсь диявол вселився в Нейса і весь чає підштовхував його до загострення розмови.

— Ви не зробите цього! — ледве не закричав Шульков.

— Чому? Хто мені заборонить?

Управитель з цікавістю спостерігав за перебіжчиком. Той з останніх сил намагався не показати, що погроза повернути його до Баренцбурга збила його з тону. Він зібрався з духом і випалив:

— Не зробите тому, що я маю з собою дещо таке, що дуже потрібно вам, американцям, англійцям, усім, хто виступає проти червоної чуми!

— То що ви там таке маєте, покажіть? — не криючи іронії сказав Нейс.

— Свою таємницю я відкрию тільки тому, — блиснувши шаленим оком, сказав Шульков, — хто заплатить мені! Та-ак… Заплатить і немало! Не посміхайтесь, я прийшов до вас не з порожніми руками!

Юхан Нейс вже хотів було спитати ще раз, що цей тип зумів прихопити, тікаючи з Баренцбурга, та вчасно згадав, що таких широких повноважень губернатор йому не давав, а брати ініціативу на себе в ситуації, коли ще так мало знаєш нове начальство, було справою ризикованою. До того ж на столі працював магнітофон і розмова фіксувалася на плівку.

— Ось вам перо і папір. Викладіть вашу заяву письмово. Напишіть все про себе. Якщо є документи, що засвідчують вашу особу, додайте до заяви.

— У мене паспорт… Радянський.

— Покажіть, — управитель взяв паспорт, зиркнув на фотографію, потім на Шулькова і, щоб якось приховати незнання російської мови, посміхнувся. — Ви тут ще зовсім молодий.

— Не так старять роки, як туга за хорошим життям, — оскирився гість.

— Ну, пишіть, пишіть, пано…

— Шульков. Семен Шульков, — з готовністю підказав перебіжчик.