Хто є хто. На дивані президента Кучми

будинку. Там вони разом працювали, випивали і ловили рибу в ставку.

Спілкуючись з Жиром, майор постійно скаржився мені, що не довіряє

йому через Швеця. Микола стверджував, що той постійно схиляє його до

оприлюднення нових записів. У тому числі і таких, що містять державну

таємницю України. Тому всі свої телефонні переговори зі Швецем майор

таємно записував на диктофон.

- Коля! Давай, давай, давай! Ну, чого ти там тягнеш? - Пищав Швець в

трубку противним голоском. - Коротше, ми валимо Кучму чи ні? Давай

швиденько все розшифруємо і оприлюднимо! Давай, Коля, ну чо ти,

справді?

Умовляння тривали годинами. Швець тиснув на Миколу, доводив

йому, що він абсолютно нічого не розуміє в політиці і не розбирається у

своїх записах. І якби його, Швеця, воля, то він би за тиждень перевернув

Україну.

Знаючи про те, що Мельниченко відчуває матеріальні труднощі, Жир

та Швець запропонували викупити у нього частину записів. Суми та

спонсори при цьому називалися різні, як американські, так і українські. Все

це, природно, аргументувалось благою метою - поваленням Кучми.

Гроші були потрібні також на проведення чергової експертизи записів

Миколи. Як відомо, ні віденська, ні голландська експертизи не змогли дати