Хто є хто. На дивані президента Кучми

вини. Він довірив розібратися в ситуації людям зі сторони - колишнім

офіцерам ФСБ. Гончаров працював разом з росіянами і виконував у них роль

координатора-зв'язкового. Щоб прояснити ситуацію навколо виявлення

обезголовленого трупа, його направили в Таращу. Побувавши на місці події,

Гончаров переконався, що там дійсно знайшли тіло Гонгадзе.

З яких міркувань екс-убозівець прийшов до цього висновку,

залишалося загадкою. Відомо, що до експерта Воротинцева він не звертався

і в морг, щоб оглянути знайдений труп, не заходив. Тим не менш, Гончаров

точно знав: журналіста Гонгадзе вбили "орли Кравченка" (за участю

бандитів Волкова і Киселя), а перепоховали його обезголовлений труп уже

співробітники СБУ, тобто - люди Деркача. Ця версія, викладена, в свою

чергу, вустами "людини Марчука" здалася Єльцову дуже правдоподібною.

Він цілком довіряв Гончарову і вважав його надійним джерелом інформації.

Ігор Гончаров дійсно знав Марчука і працював у його передвиборчому

штабі в 1999р. Більше того, відвідував секретаря РНБОУ у госпіталі СБУ,

куди той потрапив після автомобільної аварії. У цей же самий час - навесні

2000р. - інший знайомий Марчука познайомився з Гонгадзе і запропонував

йому профінансувати створення "Української Правди". Журналісти називали

його Петровичем і асоціювали з людиною, про яку згадувалося в пресі:

"В Україні є люди, зацікавлені, використовуючи колись спільну роботу