Вершники на Інгулі

різних країнах – Росії, Казахстані, Чехії, Великобританії та інших.

Сам масштаб цього навчального закладу вражає. Ті 316 генералів

Першої світової війни – це не штабні генерали, а всі бойові, як правило,

георгіївські кавалери. Нашим завданням було показати кавалерійське

училище в особистостях. Був дуже важкий вибір, тому що один список

випускників з короткою біографією склав би два томи по тисячі сторінок

кожен. Це важливо і цікаво, але нашим завданням було розкрити ворота

цього навчального закладу, щоб кожен кіровоградець, проходячи повз, бачив

у цих стінах нинішніх казарм не тільки безнадійну вохру миколаївських

часів, а й ті надії і людські долі, ту історію, що творилася всередині цих стін.

Повість починається не з історії юнкерського училища, а раніше, з

історії офіцерської кавалерійської школи, яку створив генерал Оффенберг.

Про нього мало хто пам’ятає, спочатку і в книзі про нього не згадувалося, але

ми вирішили розповісти і про те, що було раніше, з чого все починалося.

Дуже примітна особистість був цей Оффенберг, який змінив саме поняття

про те, що таке кавалерист-офіцер. До нього кавалерист – це був міцний

чолов’яга, який міг добре скакати та сильно рубати. Але Оффенберг дійшов

висновку у 1840-х роках, що характер війни змінюється. Кавалерист повинен

вміти не тільки чистити коня і махати шаблею, але повинен думати,

міркувати на полі бою як стратегічно, так і тактично. Тому й виникла наша