Вершники на Інгулі

національно-визвольних змагань колишні вихованці ЄКЮУ – ЄКУ опинилися

по різні боки барикад, обравши свій подальший шлях і власну долю у складі

армій різних держав і урядів, утворених на теренах колишньої “єдиної і

неділимої”. Національно свідома частина колишніх юнкерів-кавалеристів

170

вступила в герць за незалежність України, відродження слави предків часів

Київської Русі, Галицько-Волинської держави, Запорізької Січі й

Гетьманщини, формуючи еліту своєї армії.

Виходець із харківських дворян Євген Білецький (8.12.1870 – після

1945) 1894 р. із кавучилища вийшов підпрапорщиком до драгунського полку.

Служив у жандармерії, у т. ч. помічником начальника Херсонського

губернського управління в Єлисаветградському повіті (1906 – 1907 рр.),

начальником Одеського управління. 1917 р. входить до Українського

Генерального Військового комітету, у 1918 – 1919 рр. – начальник

Херсонської ремонтної комісії з поповнення кінським складом Армії

Української Держави (згодом – Дієвої армії УНР). 1920 р. стає командиром

Учбового куреня 4-ї запасної бригади у Кам’янці-Подільському, потім –

начальником

Тилу

АУНР,