Вершники на Інгулі

яких – “Ой на горі вогонь горить”, “За Сибіром сонце сходить”, “Ой не знав

козак”, “Ой не гаразд запорожці”, “Ой не світи місяченьку”, “Засвистали

козаченьки”, “Ой ти дівчино”, “Три сестроньки” та ін., а також повісті поляка

Ф. Равіти-Гавронського “При битій дорозі” (україномовного перекладу) та

народного танцю “Козак”. Листівки викликали помітний інтерес української

громадськості, тому автор малюнків підготував їх чергові серії, виданню

яких, можливо, перешкодила світова війна. Колишній єлисаветградський

юнкер взяв участь і в конкурсі на проект пам’ятника Кобзареві, підготувавши

три його варіанти (зберігся один з них під назвою “Смаглій”, який на думку

одеських дослідників, нагадує монумент, встановлений в радянську добу у

Харкові за проектом Манізера. Втім, в умовах імперії пам’ятник у Києві до

100-річчя з дня народження споруджено не було. Лише 11 березня 1920 р. на

місці зруйнованого монумента княгині Ользі встановили гіпсове погруддя

письменнику. Шевченкіана зайняла провідне місце у творчості художника.

На рубежі століть він комплексно оформляє макет “Кобзаря”. У зв’язку з

малюнками до останнього, А. Ждаха згадується, зокрема, в листах до

випускника Єлисаветградського реального училища, українського мецената

77

Є. Чикаленка 1901 p., який виділив гроші на їх виконання, і щодо

нереалізованого проекту видання 1903 р. Художник створив портретний