TextBook Його замріяний обман
Вилискує і крізь туман.
Го-го! Та й топсель став,
Щоб вітер гнав і гнав!
Відважний Жане, долю зваж, —
Це ж край твоїх тропічних вахт!
Чи варті жінка й немовля
Тюрми ясного короля?!
Го-го! Усе напни!
До берега жени!
– Так роблять справжні мужчини, – сказав чернець і подивився на Остюка, – сьогодні ввечері ми з тим нашим другом здибаємось біля Сени. Всі папери він принесе з собою.
– Пісні ще не край, – зауважила Лоретта, і мужчини замовкли. Вона стиха проказала останні слова романсу, ніби виголошувала нагороду відважному Жанові:
І Жан зійшов, мов паладин, —
На березі дружина й син.
А навкруги юрба ревла:
«На гільйотину короля!»
– Кінець пісні поганий, – не погодився чернець, – і слово «паладин» зовсім не показує відваги, а лише високомірство. Більш цікаво виглядало б, коли Жан, поцілувавши дружину, сів би до в'язниці.
– Життя людини – театр, – печально виголосив Остюк, котрий хотів справжню печаль видати за удавану.
– Ви думаєте про режисера чи про декорацію, маршале?
– Я думаю про волю людини, котра йде проти всього.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чотири шаблі (Збірник)» автора Яновський Ю.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири шаблі Роман[130]“ на сторінці 56. Приємного читання.