І жду я її, жду, а її нема. Хоч коли на роботі й побачу, то на хвилиночку.
- Чому не прийдеш, не одвідаєш?
- Прийду, прийду, тіточко!
А сама все не йде, і вбачаю - марніє та й марніє Парася моя.
Іду я знов до неї. А зима вже морозами кріпкими укріпила. Приходжу - вона в печі розпалила, а сама сидить на долівці - і голову схилила, і руки опустила. Чи жива, чи не жива?.. «Ох, побила мою Парасю лихая година!» - думаю.
- Парасю! - кажу.
Тоді вона звелась і стала, блідая й понурая.
- Скажи мені, дитя моє, скажи свою пригоду!
Вона мовчить та на полум’я дивиться. А я прошу, я прошу й плачу. Вона все тільки на те полум’я дивиться. І довго я просила, а вона дивилась; а далі, обертаючи до мене голову:
- Чоловік не любить! - промовила.
- Як не любить, Парасю? Бог із тобою!
- Не любить! - вимовила, та так з душі якось вимовила, що одразу я віри пойняла. - Перше любив, тепер не любить.
- Що ж, він тебе обижає? - питаю. - Може, б’є?
- Ні, не б’є, не обижає - тільки не любить: не гляне, не пожалує, не всміхнеться...
- Що се вам сталося? - говорю.
- І сама не знаю, - каже. - Я годила йому, я любила його, та доля моя такая!
- Може, за що угнівався на тебе?
- За що? Хіба я не слухаю? Ото, було, уліті як сидимо в садку, він мені показує: «Дивись, яка вода чиста! Як у очеретах гуде, - слухай!..» То я спершу, було, не дивлюсь, не слухаю - не хочу. «Лучче я тебе поцілую!.. - було, кажу йому. - Що мені там дивитись?» Бачу, що він здвигає брови, то я вже потім і прислухалась, і придивлялась, начеб-то зроду того не бачила, - йому на вгоду. Знов, умер тут отой Лисенко, та вдова продавала худобу, - я просила його: «Купи! дешево купиш у неї». А він мені: «Сирітським добром забагатіти хочеш, Парасю!» А я йому доводжу, що все одно куплять люди. «Та не ми!..» Бачу, що йому слухати теє чогось гірко, я й замовчала собі... Ні, тіточко, я його слухала, та се вже мені таке щастя!..
IXА тут саме він увійшов у хату. Зняв шапку, привітався, а сам гордий та похмурий.
- Змерз! - каже.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не до пари» автора Вілінська М.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 3. Приємного читання.