Розділ «ДІЯ ДРУГА»

Секлита. За­паніли! Та що ба­ла­ка­ти: да­вай пляш­ку і чар­ку.

Явдокія Пи­липівна. Та чи во­но не го­диться? У нас та­ка доч­ка!

Секлита (бе­ре пляш­ку і на­ли­ва за­раз чар­ку та в рот). Ве­ли­ка ця­ця! Но­си­тесь ви з нею, як з бан­ду­рою!

Явдокія Пи­липівна. Єсть-бо й з чим: вчи­лась у пенціоні аж три місяці!

Прокіп Сви­ри­до­вич. Не аби­де, а у пенціоні!

Секлита. Чу­ли ми вже це, чу­ли! Аж очортіло!

Ті ж і Про­ня.

Проня (аж ру­ка­ми сплес­ну­ла). Так і зна­ла! Що це ви, до нас у гості?

Секлита (знов ви­пи­ва чар­ку). Як ба­чиш, не­бо­го!

Проня. У нас сьогодні не прий­ом­ний день.

Секлита О? Що ж там скоїлось? У ме­не ду­же приємний: усі яб­лу­ка спро­да­ла!

Проня. Не­об­ра­зо­ваність! Не ро­зумієте! у нас сьогодні при­й­ому не­ма!

Секлита. Яко­го прий­ому? Хіба нам в нек­ру­ти ко­го одда­ва­ти?

Проня. З ва­ми го­во­ри­ти - го­ро­ху наїстись!

Секлета. Їж, сер­це, та ди­вись, аби не збуб­нявів.

Проня. Що ж це та­ке? Прий­шла з доб­ро­го ди­ва, з великого­ чу­да та й ти­кається?

Явдокія Пи­липівна. Чо­го-бо ти, сест­ро, на­па­даєшся на Про­ню?

Прокіп Сви­ри­до­вич. Та і «ти» ка­зать не го­диться: те­пер уже старі зви­чаї по­ки­ну­ли; тре­ба по-модньому поводити­сь!

Проня. Поніма во­на у моді толк! (Набік). Гос­по­ди, як Го­лохвастов зди­бається тут з тіткою - про­па­ла я!

Секлита. Нач­ха­ла я на ваші мо­ди! Ви, здається, зовсім по­дуріли на старість!