Розділ «ДІЯ ДРУГА»

Проня. Та ще ви так-сяк, а що батько, то й ци­люр­ню, і хво­с­та, і дя­ка, і та­ба­ку вте­лю­щив!

Прокіп Сви­ри­до­вич. Не знаю вже, як з уче­ни­ми…

Проня. Ідіть, про­сю вас, звідси обоє, бо помішаєте ще ме­ні пред­ло­женіє ро­бить.

Прокіп Сви­ри­до­вич. Ціка­во б пос­лу­ха­ти, як то вчені…

Явдокія Пи­липівна. Мо­же б, хоч двері од­чи­ни­ти?

Проня. Та ідіть, ідіть, ка­жу… от на­ка­заніє!

Прокіп Сви­ри­до­вич. Ходімо, це, бач, у них по-модньому!

Явдокія Пи­липівна. По-модньому ж!

Виходять до кімна­ти, але всю там­ту сце­ну ви­зи­ра­ють з-за две­рей, підслу­ха­ючи, і Хим­ка підслу­хує з пе­карні.

Проня й Го­лох­вос­тий.

Голохвостий (з папіро­сою). Звольте! За­куріть!

Проня за­ку­рює, Го­лох­вос­тий ку­рить і ози­рається.

Проня. Ва­ша папірос­ка шквар­чить.

Голохвостий. Ето в грудє моєй-с!

Проня. Чо­го?

Голохвостий. Од люб­ви!

Проня. Ах, што ви!

Голохвостий. То єсть тут у нутрє у ме­ня та­кая стреми­те­льность до вас, Про­ню Про­ко­пов­но, што хоч крозь огонь го­тов прой­тить!

Проня (набік). По­чи­нається, по­чи­нається! (До Голох­во­стого). Ах, ето ви ка­ва­лерські надсмєшки… Мо­жет, по ко­му дру­го­му; у вас стольки ба­ри­шень…

Голохвостий. Ето ви пу­щаєте кри­ти­ку; я своєї душі, Про­ню Про­ко­пов­но, не по­ки­ну лиш би гдє. Развє-хіба там, гдє ва­ша ду­ша, - і больше в ніко­то­ро­му мєстє.