Розділ «ДІЯ ДРУГА»

Проня. Ма­монько!

Голохвостий. О, Про­ня Про­ко­пов­на маєт скус! Єжелі ког­да че­ло­век по­ди­меться ра­зу­мом вго­ру ви­ще од лаврської ко­­ло­кольні да гля­нет от­ту­до­ва на лю­дей, то во­ни йо­му зда­ються-ка­жуться такі ма­ненькі, как па­цю­ки, пар­дон, кри­си! Поз­воліте папірос­ку?

Явдокія Пи­липівна. Куріть, здо­рові! (До ста­ро­го). Ну й ро­­зум­ний же!

Прокіп Сви­ри­до­вич. Аж страш­но!

Голохвостий (до Сірка). Не вгод­но лі?

Прокіп Сви­ри­до­вич. Спа­сибі, я не вжи­ваю; от ню­ха­ти, то дру­ге дєло, аж ніс трем­тить… Ну та й та­ба­ка ж у на­шо­го дяч­ка, ска­жу вам, і чорт йо­го зна, що він кла­де ту­ди? Ну, ці­лий день хо­диш та ню­хаєш пуч­ки…

Проня (до бать­ка). Та годі вже про ва­шу та­ба­ку! (До Го­ло­хвостого). Поз­вольте і мені папірос­ку!

Прокіп Сви­ри­до­вич. Во­ни ку­рять?

Явдокія Пи­липівна аж ру­ка­ми сплес­ну­ла.

Голохвостий (по­дає). Пар­дон! Нєту лі іног­да тут ог­ню, бо я своєго за­бил!

Проня (гу­кає). Хим­ко! Хим­ко! Па­дай ваг­ню!

Прокіп Сви­ри­до­вич. Ваг­ню!

Xимка ви­хо­дить з пов­ною пок­риш­кою жа­ру.

Проня. Ти б іще цілий віхоть при­нес­ла! Сірників дай­те, ма­­мо!

Xимка. Так і ка­за­ли б, а то «ваг­ню»…

Явдокія Пи­липівна по­чи­на шу­ка­ти.

Голохвостий. Не без­по­кой­тесь, пар­дон, я с етой са­мой по­к­риш­ки за­ку­рю. (З хвиг­ля­са­ми йде в се­редні двері за Хи­м­­кою вслід).

Т і ж без Го­лох­вос­то­го.

Проня. Що ви ме­не со­ро­ми­те? Що ви тут на­ка­за­ли - три мі­шки гре­ча­ної вов­ни?

Явдокія Пи­липівна. Та я ж мов­ча­ла…