Панок запитально стрільнув очима.
– А яке то раювання?… Нікуди не виїжджає, не виходить, нікого не приймає… Їсть, п’є і спить. Умертвив себе за життя.
– Може, й ваша правда, – несподівано погодився панок. – А вам самому добре бути паном?
Я здивувався несподіваному запитанню. Дідові Хинді відказав правду, а тут злукавив:
– Ні добре ні погано.
– Не скажіть, – заперечив мій гість. – Де вже там – бути паном чи попихачем, повелівати чи сповняти веління… А хочете стати великим паном? Дуже великим? У калитці у вас уже не густо… І всі рахунки з світом звели…
Він знав і про мою калитку. Я давно здогадався, з ким маю справу, тільки не подавав вигляду. Одначе не міг відгадати, жартує мій гість чи каже правду.
– Яким це великим?
– Палац, варта, виїзди, полювання… Станете підкоморієм, а далі маршалком сейму… Чи й сенатором, якщо на тамтім боці. Матимете жінок, скільки захочете. Одразу десять Мальв… А на цьому – полковником…
Я сторопів. І розгнівався.
– Не треба мені десять…
– Ну тоді одну… Ту, що по серцю. Насправжки…
– Як це насправжки? Вона…
Панок знизав плечима:
– Карпо може померти… Або знову повіятися…
Я подивився панкові в очі. Дивні це були очі, вони мерехтіли й мовби втягували в себе, зіниці в чорних обідках то звужувалися, то розширювалися, в них курів туманець, неначе в опарах зимою.
– І… за яку ціну? Душу?
– Га-га-га, – засміявся панок. – Усі ви думаєте: ваші душі такі дорогі, що понад них і немає нічого. Та то драний міх і все. Он їх скільки, – повів рукою на гору, де жінки брали льон, а чоловіки складали його в копички. – Або вийдіть на ярмарок.
– Тоді ж за віщо? Задарма ви не даєте нічого.
– Пхе, за сущу дрібничку…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Останній гетьман. Погоня [Серія:"Історія України в романах"]» автора Мушкетик Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Погоня“ на сторінці 93. Приємного читання.