TextBook – Вони лазили в чемодани. – Але переконавшись, що на підлозі, крім сірого паперу, більше нічого не було, закінчила вже спокійніше: – Вони могли розтягти мої речі.
– Ні, до цього вони ще не дійшли, – відповів усе ще роздратовано сотник. – Але все-таки подивіться.
Його самого зацікавили білі папірці, що виглядали з чемодана.
Але Ніна Георгіївна уже ніби заспокоїлась і, замкнувши чемодан, посунула його під столик. Потім, ніби перепрошуючи, посміхнулась:
– Справді, навіщо їм здалися мої сорочки?
Доки Ніна Георгіївна приводила до порядку свою канапу й скидала верхню одіж, паровоз свиснув, смикнув і поїзд знову зашкутильгав по занесеній снігом колії. Мигнула жовта пляма, і ще одна українська станція залишилася позаду, а спереду наближався Збруч, а за ним щось загадкове й темне, мов ніч за вікном.
Двері до купе були замкнені, а по коридору хтось тупав, бігаючи туди й назад. Тепер він скаже їй щиро.
– Ніно Георгіївно…
Вона запитливо звела на нього свої блакитні очі.
– Ніно Георгіївно…
Вона не повинна запідозрити його в банальному залицянні – ні, не повинна, він мусить сказати їй, що він не просто «прапорщик піхоти», а має спеціальну освіту, здобуде й вищу, навіть признається, що одружений, але зараз став бурлакою, а вона не дівчинка, щоб не зрозуміти, які почуття викликають у нього її голубі із сірою поволокою очі, її, такі привабливі, губи, її тонкий з горбинкою ніс і ледь помітна ямочка на підборідді. Коли Ніна Георгіївна посміхалась, такі ж ямочки з'являлися у неї і на матових щоках. «Я мушу сказати, що наші дні, може, вже полічені, і тому вона мусить простити моє шалене бажання…»
– Ніно Георгіївно…
Вона ледве помітно посміхнулася і перебила:
– Вибачте, котра година? Може, час уже дати вам спокій.
Він глянув на руку.
– За чверть одинадцята. Я зараз піду й побажаю вам на добраніч, але я хотів сказати…
Він знову подумав: «Вона зараз буде вкладатись спати. Сама отут, у чотирьох стінах і за дверима на замку…»
У двері хтось постукав дужче ніж треба, і почувся схвильований голос Рекала:
– Петрусю, відчини.
– Що там?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голубі ешелони Повість“ на сторінці 29. Приємного читання.