Розділ «Анекдоти давні і сучасні»

– Випийте, куме Петре, з горя…

Кум Петро випив, дає пляшку кумові.

– Тепер ви.

– Е, ні, куме, я вип’ю після того, як даішники протокол напишуть…

Кум Іван причалапав додому п’янісінький. А жінка так розійшлася:

– А щоб ти сказився, п’яна твоя пика! Краще б я за чорта заміж пішла!

Кум Іван заледве розтулив писок:

– Нічого б не вийшло! Шлюби між близькими родичами заборонені.

– Куме Петре, а коли йде швидкий потяг до Києва?

– О дев’ятнадцятій, куме Йване. Тільки я б тобі радив їхати пасажирським.

– Чому?

– Бо швидкий на нашій станції не зупиняється.

Кум Петро приїхав додому. Мав намір відпочити від депутатських справ після сесії. Аж тут запросили його виступити в клубі, розказати про поточний момент, про перспективи. Довго розказував кум Петро. В кінці промови виголосив:

– Шановні земляки! Депутати не дарма хліб їдять! Скоро ми будемо жити краще!

– А ми? – запитав з місця кум Іван.

Приїхали кум Петро та кум Іван до столиці. Цілий день ходили, дивилися. Зголодніли. Купили два калачі. З’їли. Мало. Купили ще два калачі. З’їли. Мало. Голодні. Купили в’язку бубликів. З’їли по одному – наїлися.

– Ото недогадливі! – каже кум Іван. – Навіщо було купувати ті калачі. Треба було відразу бубликів купити.

– Куме Петре! У вас чесна дружина?

– Не знаю. Скільки років живемо, наче нічого не вкрала…

– Куме Петре, от слон – такий величезний і потужний… А чи може він надірватися?