Розділ «Анекдоти давні і сучасні»

– Куме, ходімо вип’ємо.

– Не можу.

– Чому?

– По-перше, горілка шкідлива для здоров’я, по-друге, лікар мені суворо заборонив пити, а по-третє, куме, я вже п’яний.

– Куме, куди йдеш?

– Повертаюсь з гостей додому. Новий рік зустрічав.

– Куме, та вже ж березень!

– Тому й поспішаю, не маю часу для розмов, жінка ж, мабуть, переживає…

Кум Іван іде від кума Петра, п’яний-п’янючий. Упав у калюжу. Підійшов до нього пес, лиже пику.

– Ой, куме Петре, і не просіть, і не цілуйте, більше за стіл не сяду.

– Тільки прийду додому, а бісова жінка відразу до мене: «Ану дихни!» Вже відвертаюся, відвертаюся, а вона все одно чує!

– А ви, куме, не відвертайтеся, дихніть на всі груди, як я!

– І що?

– Моя падає.

Кум Петро до хворого кума Івана завітав. Той лежить у ліжку, поруч на тумбочці пляшка, в ній горілки – на дні.

– Куме, невже це ваша остання втіха?

– Не переживайте, куме, в холодильнику ще одна є.

– Ніяк, куме, не розумію, по статистиці стали пити менше, а розлучень стало більше. Чому так?

– Все просто, куме, багато чоловіків уперше подивились на своїх жінок тверезими очима.

– Біда з моїм чоловіком, кумо, все ще сидить у пивному барі.