Розділ «Анекдоти давні і сучасні»

– А це день нашого одруження.

– Кумо, що було причиною смерті вашого чоловіка?

– Лікарі, кумо.

П’яні куми вночі ледве зайшли до хати одного з них. Рухаються помаленьку далі.

– Оце, куме, сіни. Оце – вітальня. Оце – спальня. Он – ліжко, моя жінка спить, поруч з нею я…

Орав кум Іван город. Кобила раптом впала посеред борозни. Покинув її Іван і побіг до кума Петра.

– Петре, – гукає, – давай свого гнідого поміняєш на мою кобилу.

– Згоден, – киває Петро.

Вдарили по руках.

– Моя кобила лежить в борозні. А де твій Гнідко?

– А мій гнідий здох у вівторок, шкіру можеш забрати в коморі.

Кум за доброю чаркою розповідає, як замолоду вони з кумом в Афганістані примусили побігти 50 душманів.

– Не може бути! – дивуються приятелі.

– Та може їх було й більше… Та ще й як бігли! Ледве-ледве нас не догнали…

Кум Петро і кум Іван їдуть в автобусі після гарних посиденьок у пивному барі.

– Я доїду до вокзалу? – питає кум Петро в кондуктора.

– Доїдете.

– А я? – питає кум Іван.

– А чому ви, куме, коли п’єте горілку, очі закриваєте?

– Я поклявся жінці, що на горілку й дивитися не буду.