– І скажу. Твоя біда – страх перед польотом. Перед великим злетом. Не зовсім той… точніше, зовсім не той, що ти переборола в літаку. Твоя біда – відсутність крил, Лізо. Майже орнітофобія…
– Чому? Чому «майже»?
– Бо ще не все втрачено. Деякі навіть дуже важкі хвороби успішно лікуються. Потрібен лише талановитий лікар.
– Знову рольові ігри?
– А звідки тобі знати, де ігри, а де справжнє життя? Ти зараз чиста, намащена, одним словом – готова.
– До чого?
– До великого злету. Тільки нам треба трохи впасти в дитинство і здертися на дах.
– Ти що, збожеволіла? Я ніколи вище свого четвертого поверху навіть не підіймалася, а про вихід на дах узагалі не чула.
– А він таки існує! Я все перевірила. І підготувала.
– Я й не сумнівалася. Але… ти щось хочеш зробити зі мною.
– Не бійся. Гірше вже не буде. Я навчу тебе літати. Давай, одягни мій подарунок. Тобі ж сподобалася сукня? То хай це буде тепер «одяг вічності».
Ліза відчула, що починає тверезіти. А заливати тривогу вже не було чим. Та й біль у низу живота розгулявся, розрісся не на жарт. Захотілось згорнутися калачиком і заснути, як раніше, коли ще в її житті не було Марти. Але Марта вже тримала в руках жовту сукню… Довелося знову їй підкоритися, щоб завершити гру.
…Вони опинилися на даху, де поміж округлих супутникових антен стирчали звичайні старі розкаряки – наче хрести, що попереджали грішників про небезпеку. Марта запалила червону свічку й дала її Лізі:
– Ось, міцно тримай, не випусти! Хай твій шлях буде світлим.
– Вона тепла така… І медом пахне.
– Аякже. Прямо як материнське тепло. Тепер вибач, знову доведеться зав’язати тобі очі.
– Навіщо?
– Щоб тебе нічого не відволікало. Щоб тобі солодким було передчуття польоту.
– А може, не треба цього, Марто?
– Роби, що я кажу! – і Марта туго зав’язала Лізі очі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Навчи її робити це» автора Малігон А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Навчи її робити це“ на сторінці 53. Приємного читання.