Розділ «СМЕРТЕЛЬНИЙ КРУЇЗ»

— Що ж незрозумілого? — озвалася Оксана. — Не діждетеся!

Тут з’явився матрос Віктор.

— Капітане? — запитально глянув він на Миколу.

— Вітю, треба взяти під охорону цю каюту — Андрія й Оксани, — пояснював капітан. — Їх не випускай, хай там паряться до ранку. Не спи, будь обережним. Я на мостику. Кім буде з Михайлом. У разі чого — клич негайно.

— Зрозумів, — кивнув Вітя. — Ви ж мене знаєте — не засну!

— Гаразд, — сказав капітан. — Ми підемо до Михайла. І чому я пістолет на борт не взяв?..

Віктор лишився біля каюти, а Микола й Кім втомлено пішли до Михайла. Нарешті вони дісталися до каюти стюарда. Капітан витяг ключ із кишені.

— Хоч би не зачинився зсередини… — пробурмотів Микола.

— Виламаємо, — відповів здоровань Кім. Попри побоювання, капітан легко відчинив двері. Микола й Кім увійшли до каюти Михайла. Той лежав долілиць на ліжку. Капітан і кок стривожено перезирнулися й кинулися до матроса. Перевернули його догори лицем. Той плямкав губами й похропував.

— Хоч одна людина спить здоровим сном, — з полегшенням мовив капітан і додав, глянувши на Кіма. — Отже, залишайся. Я — до Григорія.

Кім, схрестивши ноги по-східному, сів на підлогу так, щоб Михайло не зміг вийти з каюти, не зачепивши його. А Микола пішов, зачинивши за собою двері.

Уранці наступного дня Микола і Григорій, невиспані, зі щетиною на обличчях, йшли до каюти Андрія і Оксани.

— Здається, — мовив Григорій, — жахи скінчилися. Ще кілька годин, і ми будемо в порту.

— Так, поліція чекає, — втомлено відгукнувся капітан.

— Сидіти ж вам доведеться, — похмуро зауважив Григорій. — Хто на судні за все відповідає?

— Не переймайся щодо мене, — холодно відповів капітан. — На березі в усьому розберемося.

Тут вони зупинилися мов укопані… Григорій лишився так само похмурий, а в капітана від злості перемінилося на обличчі. Біля каюти Андрія й Оксани лежав мертвий матрос Віктор.

У грудях у нього стирчала викрутка, схожа на ту, якою вбили Ігоря.

— Жах триває, капітане, — не змінюючи виразу обличчя зауважив Григорій. — І, здається, крім тебе, вбивства нікому не потрібні!

— Мерзотнику! — капітан втратив контроль над собою і вхопив матроса за горло. — Мені це навіщо?! Друга вбивати?! Його друзів? Мій екіпаж?! Я ж з тобою всю ніч на вахті був!