Розділ «Юрій Андрухович Листи в Україну. Вибране»

IV. «Я продаю квитки на цитри й тамбурини…»

Я продаю квитки на цитри й тамбурини.

Втікає вам із рук ця музика ламка.

О вуличні філософи і кав’ярняні прими!

Це Соломії соло. Так тече ріка.

Це вище, ніж атлет, що гне залізні штанги,

І навіть — ніж лемур, що нявкає котом.

Від неї ніжними стають руді орангутанги,

і зорі замість дір пронизують картон.

Цирк обертається. Вгорі — співає Соломія.

Трапеція тремтить, немов крило живе.

Живéмо в цьому Вавилоні — кожен як уміє,

ану ж вона зірветься вниз,

                              чи спів на смерть зірве?!

Таж ми без неї — тлінь, безлика й без’язика,

що на тісних торгах міняє імена.

О містечкові віршарі в розбитих черевиках!

Ви кожному скажіть, що є у нас вона.

Є голос! І любов!..

                              Але я замовкаю.