Розділ «Юрій Андрухович Листи в Україну. Вибране»

чи халвою (слово яке магічне!),

адже це всього лиш система сховищ

у сусідстві з пеклом, і вкрай сумнівно,

щоб такий собі простий Андрухович

розкусив систему. Й коли о пів на

першу ночі ходиш підземним холом

кільцевої лінії, ще в тридцяті

героїчно зданої комсомолом,

тобто зеками, згадуєш не Буццаті

і тим більш не Кафку, а щось дорожче,

як, наприклад, розстріли, наркомати,

портупеї. Вітер тебе полоще,

і стоїш роззявлено, мов Хома ти,

Брут, в якого пнеться сторчма волосся

від нічного жаху порожніх станцій,

стратегічних ліній, що досі носять

імена убивць, шахраїв, поганців.

«Це, — казав професор один зі Штатів, —

історичних праць моїх персонажі».

Я не хочу вживати імен цих татів.