Розділ «Юрій Андрухович Листи в Україну. Вибране»

Себто Київ колись так само був їхнім.

9. «Мандрувати тут у середньовіччя…»

Мандрувати тут у середньовіччя —

все одно, що за князем повзти обозом.

Тільки знай дивися в кожне обличчя:

ці хлопаки описані ще Ломброзом —

щось таке злочинне, таке причинне

прозирає з їхніх сумирних писків.

В них минуле каторжне, судочинне —

словом, вони схожі на василісків.

Осінь — це дорога кудись на північ:

на деревах спалах марніє, гасне.

Тут інакший час і не діє Гринвіч,

але ти мандруєш. Буття прекрасне,

хоч темніє швидше, аніж повсюди —

що чорніше небо, то ближче до хана.

Ці місцеві вбивці не зовсім паскуди:

їм важливий сам принцип — не кров, не рана.

Князя можна забити, скажімо, в лазні

чи мечем на сходах, або на ловах.