Розділ «Юрій Андрухович Листи в Україну. Вибране»

Ми помрем не в Парижі, бо ми взагалі не помрéмо,

а якщо і помрем, то в Парижі, так само, як і

в Голлівуді, Гонконзі, Женеві, Яремчі, Сан-Ремо.

Після нас буде море порожніх пляшок під столом на суді.

Це ж яке непосильне служіння на благо поспільства!

Заганяти поезії прутень у дупу добі,

малювати свій герб на розгавканих писках дебільства,

розважати партійців, патриціїв і кей-джі-бі.

Нас народ не забуде. Нам пам’ятник буде. У Львові —

і так само на всіх постаментах і тронах земних.

«Неборак! Ірванець! І ще отой третій… А хто він?» —

запитає зненацька один із туристів дурних.

Я б йому відповів! Я йому відповім уже зараз:

ах ти, телепню, бевзю, дурило і скурвий ти син!

Нас на цоколі троє — четвертий на цоколі Фалос

(це, здається, філософ такий давньогрецький один).

І навіки застигнемо ми в божевільному Львові —

перед Оперним, в центрі. Проспект Бу-Ба-Бу — мов ріка!

І хлопчиська вночі малюватимуть хрін на Сашкові,

і небесна ворона обкрапає Неборака.