Розділ «Частина 2 Дім на краю вічності»

Ні.

Проклятого.

Який нещодавно, як і вона, спав на цьому ліжку. Зовсім свіжі сліди.

Чоловік?

Жінка?

Чи не байдуже?

Його або її

більше не існує.

Жодних слідів.

Стерильно.

Як.

Білі стіни.

Монотонне читання подіяло, і вона заснула на подив швидко. Але тієї ночі не вдалося надовго зберегти душевний спокій. У рівне дихання сну почали вплітатися тривожні нитки чужих думок, і невдовзі сни сповнилися очікуванням чогось страшного, що мало трапитися неодмінно, але вперто не траплялося. Найпарадоксальнішим було те, що очікування їй не належало, як варто було б сподіватися, а, навпаки, на неї було спрямоване. Крізь стіни чулася неспокійна хода, нерівне дихання, уривки фраз раз у раз проривалися до свідомості й мучили ритмом звучання, фальшивими нотами пробивали гармонійну мелодію спокійного сну, яку її організму, нарешті, вдалося відтворити на змученому інструменті тіла. Залишатися у стані сну й повертатися до фізичної реальності було однаково нестерпно, й вона, застрягнувши посередині й не вельми тямлячи, що обрати, мучилася у міжпросторі — маленькому коридорчику між сном і реальністю, й не знала, у який вимір народитися, щоб, нарешті, віднайти жаданий спокій.

Спробувала обмацати дім зсередини, просочитися крізь крихку шкіру матеріальних предметів у світ, розташований по інший бік дзеркала, прихований за зовнішнім благополуччям респектабельного будинку. Пальці ковзали по рівних поверхнях стін, але тканина вперто не розривалася, не бажаючи розкривати потаємних глибин потойбіччя.

Те, чуже очікування, доводило до сказу. Благала, аби повернулись такі звичні, такі затишні кошмари, які мучили попередніми ночами, щоб нарешті прорвалася оболонка сну й ніч виштовхнула її вкрите холодним потом тіло назовні.

Уже ближче до світанку напруга спала, і вона ненадовго поринула у непритомність.

2. День перший: Ерік

Відчувши присутність стороннього, Ліза прокинулася. Магда. Всміхнувшись їй, жінка поклала на стілець рюкзак. Лізин здивований погляд трохи її збентежив, тож Магда пояснила:

— Узагалі-то, обшукати вас мали щойно по приїзді, але я просила не завдавати зайвого дискомфорту й зробити це вночі. Ви й без того були налякані, — жінка різко змінила тему: — Ванна кімната — двері за ширмою, каву можете випити на кухні, проте, якщо маєте охоту, поспіть іще, часу вистачає. Комендант чекатиме вас о десятій, зараз восьма.

Ліза пошукала в кімнаті годинник, але не знайшла. Її годинник також зник. Ще з рюкзака конфіскували плеєр та люстерко. Ну й нехай, тут свої порядки, доведеться підкорятися. Дзеркала вона не знайшла й у ванній кімнаті, втім, як і самої ванни, — був лише душ, вмонтований у стелю. Вистачить і цього. Чепуритися довелося напомацки. Магда пообіцяла, коли Лізі буде вкрай необхідно дзеркало, вона ненадовго принесе, але ним доведеться користуватися під наглядом. Ліза посміхнулася. Вона вже збагнула. Дивувало інше — невже вони не здогадуються, що відсутність дзеркала викличе зворотний ефект, — утративши можливість бачити себе зовні, вона сконцентрується на внутрішній сутності, відчуття загостряться, а це може призвести до більш несподіваних наслідків, ніж мандрівка до задзеркалля.