Одноразовий посуд викинуть.
Штучні квіти заховають до наступного
Свята.
Коли воно буде?
І в кого?
Не
в
неї.
Життя.
Воно теж.
Напрокат.
Теж.
Потрібно повертати.
Вона майже забула, що чоловік поряд із нею за столом, — зовсім чужий й належить іншій жінці. Забула, що він має власне життя, куди повернеться й забуде Лізу, якої на той час уже не існуватиме. Це — життя й реальність, хоча тієї миті реальністю було інше — те, що вони сидять усі разом за столом і їм весело. І там Ерік належав Лізі, бо за цим столом йому більше нікому було належати.
Хочеться сміятися.
Надривно.
До смерті.
Хочеться. Так сильно. Щоб Ерік був у неї. Хай ненадовго. Їй — надовго не треба. Немає в неї часу — на-довго. Вона його поверне законній власниці. Потім поверне.
Напрокат.
Комендант завів патефон, і Ерік запросив Лізу до танцю. Пізніше вона вальсувала з комендантом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елізіум» автора Чибізова Наталія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 Дім на краю вічності“ на сторінці 49. Приємного читання.