Розділ «Частина 2 Дім на краю вічності»

Південь.

Захід.

Ліза відкрила нотатник і записала другу комбінацію поряд із першою.

Поле.

Схід. Південь. Захід. Північ.

Місто.

Північ. Схід. Південь. Захід.

Двері відчинилися, але замість Еріка до кімнати зайшли охоронці й наказали йти за ними. Лізу охопив жах. Намагалася заспокоїтись, але марно. І лише в кімнаті для допитів, де на неї чекав зниклий слідчий, пощастило трохи оговтатися. На його обличчі не було й сліду звичної привітності. Він запропонував Лізі сісти. Запала мовчанка. Вони похмуро дивилися один на одного. Нарешті слідчий розпочав допит:

— Як ви оцінюєте свої здібності?

— Не можу їх оцінювати, — відповіла Ліза.

Обличчя слідчого спохмурніло ще дужче:

— Не уникайте відповіді.

«Іще трохи, — подумала вона, — і він перетвориться на слідчого номер один».

— Я не уникаю. А й справді не знаю. Такі речі завжди є спонтанними. Їх важко відрізнити від збігів. Особливо в дитинстві.

— Коли все змінилося? — запитав він.

— Напевно, після ініціації. Почала усвідомлювати: це не зовсім випадковості.

— Розкажіть про так звані випадковості.

Мінне поле.

Не оступитися. Не схибити.

Крок управо чи вліво правильний?