Розділ «Дара Корній Зірка для тебе»

і ніжні пісні, коханий!

Сергій мліє. Над вухом дзижчить бджола, а за дверима квітнуть кульбаби. Крук опускається на плече і зазирає в очі. Десь зовсім поруч їде-їде трамвай:

Я тобі подарую

увесь цей весняний світ,

все, що в серці моєму

вміститись ніяк не може!

Все, чому дивуватись

давно відвик,

що забулось,

на вигадку стало схоже.

То з’їжджати з глузду таки зовсім не страшно, переконує себе Сергій. Відтуляє вухо від дверей. Вставляє ключ у замок, ні секунди не вагаючись чи сумніваючись, що не підійде. Підходить ідеально… Пахне весняний сад, роса стає сонцем, вертає назад додому…

Візьму душу твою,

скупаю її у весні —

теплим сонячним вітром

нехай наповняються груди.

Будуть сяяти ранки,

всміхатися радістю дні,

і з тобою ми разом

весняні й закохані будем!

Повертається ключ у замку доволі легко. Сергій штовхає двері, і вони розчиняються. А там — багато світла, такого яскравого, що і не добереш, чи є хтось у ньому. Він стає на поріг. І звуки вмовкають. Відразу всі: і по один бік дверей, і по другий. Тільки чути, як гупає його серце і ще одне — маленьке й швидке-швидке. Крук здіймається з плеча, Сергій озирається, птах сідає на стару яблуню. І дивиться сумно на Сергія. Бо йому з ним не можна, чоловік звідкись знає це.