Розділ «Дара Корній Зірка для тебе»

Дуб був високий, крислатий. Птах гордився своїм гніздом. Бо віття дуба від негоди та пекучого сонця оберігало. До того ж і знизу не так легко до гнізда добратися, якщо ти не птах. Птаха сумно сиділа в гнізді, поки коханий діставав харч і літав у справах. Уже в гніздечку з’явилися маленькі яєчка, от-от мали защебетати малята. Але від того Птаха не ставала веселішою, продовжувала тужити. Народилися пташата, і батько, щасливий та радісний, заходився вчити їх літати. Малі хутко сприймали нехитру пташину науку, вони скоро росли. А коли зовсім змужніли, то покинули гніздечко назавжди.

Безкрила Птаха стала ще сумнішою. І одного ранку вона не втрималася. Вилізла зі свого зручного та теплого гніздечка, коли її Птах полетів на пошуки їжі. Стала на найвищу гілку, розправила те, що залишилося від крил, і… полетіла. У цю мить була найщасливішою, бо знову могла літати.

Коли Птах повернувся додому, то застав порожнє гніздо і тіло мертвої Птахи внизу під дубом…

Замерзне в полі птахи крик

в крижинку синю.

Свічаду лишаться сліди

твоєї тіні.

А білі постаті годин

зберуться разом.

І сповідатимуться дні

про всі образи.

Плистиме холод з-за вікон —

прозорі пасма.

Зима не винна, що любов,

як тінь,

загасла…

Не дозволяй нікому обтинати тобі крила…

1. Руфіна

Ти забери мене звідсіль, мій вітре,

Візьми у своє світле піднебесся.