Розділ «Андрій Кокотюха Чужі скелети»

Перша дрібниця, яка впала в око, — посуд. Зазвичай у будь-якої господині посуд стоїть окремо, в шафці. Навіть він, холостяк, тримав тарілки, ложки, ножі та виделки в спеціальному, призначеному для цього місці. Тут посуд теж стояв у старенькій шафці. Але — деякі тарілки, кілька ложок, кілька виделок та кілька кухлів стояли на столі окремо. Антон мазнув по них поглядом ще вчора, та не надав особливого значення. Тепер же, дивлячись на цей посуд, він інакшого слова, ніж «комплект», придумати не міг.

Хтось поставив на кухонному столі комплект посуду.

Сам по собі цей висновок нічого не означав, якби на тітчиному ліжку, на якому вчора вночі досипав Антон, не лежала охайно складена постільна білизна. Простирадла, наволочки та підковдри він знайшов у старому комоді, але на ліжку окремо хтось поклав комплект білизни. До того ж старанно і зовсім недавно випраний та випрасуваний.

У тітки Галі пральної машинки Сахновський не побачив.

Отже, в хаті, де ніхто не жив два місяці, бачимо все чисто прибране, а також — окремо покладені комплекти посуду та білизни.

Ще одне: ліжко, на якому він спав, було заправлене якось формально. Так не застеляють власні ліжка.

Хто-хто, а колишній солдат-десантник чудово знав, який вигляд має солдатська койка, заправлена по-казарменому, по уставу. Це теж впало йому в око ще вчора. Припустімо, Іванівна справді наводила тут лад, готуючи будинок до приїзду спадкоємця. Для чого вона це робила — питання п’яте. Хоча… чому п’яте? Який непорядок може бути в хаті, де два місяці ніхто не жив?

З усього напрошувався лише один висновок: у будинку надто чисто і надто старанно прибрано. Так роблять, коли хочуть знищити всі сліди свого перебування. Один час Катерина пускала в квартиру доньки квартирантів, і саме такий порядок вони лишали по собі. Чи навпаки: готуючи житло до появи чергових квартирантів, Катя особисто дбала про комплекти білизни та посуду, призначені для користування стороннім людям.

Все!

Тепер мозаїка склалася. Антон збагнув, що саме його непокоїло. Він просто впізнав знайому ситуацію. Будь-яка нормальна людина, котра тимчасово, в силу різних обставин, перетворює власне помешкання на готель, підсвідомо ховає подалі від чужих очей усе зайве, викладаючи на перший план те, що знадобиться гостям насамперед.

Комплект чистої постільної білизни і комплект посуду.

Без тітки Галі в її будинку хтось жив.

Хто — може знати тільки Іванівна. Адже тільки в неї були ключі.

Коли так, тоді запитання наступне: чому сусідка промовчала?

Запитати в неї не вдалося.

Іванівни не було вдома. Видно, в суботу з самого ранку подалася на базар, а йти шукати її Антон поки не збирався. Все одно сама повернеться додому. Та й поки що нема нічого серйозного, заради чого треба смикати жінку та відривати її від роботи. Сахновський, маючи охоту поставити Іванівні кілька запитань, все ж таки був переконаний — із хати нічого не пропало. Смертельно хвору тітку Галю ніхто, скориставшись нагодою, підло не обікрав. Тому, поки сусідка не повернулася, він вирішив оглянути решту місць, куди ще толком не заглядав.

Почав із гаража.

Як уже встиг відзначити Антон, його не зачиняли, бо там давно не було нічого цінного. Лише лопати, сапки, граблі, драбина, рулон старого руберойду, чималий шмат брудного пожмаканого брезенту, словом — купа речей, які, на думку господарів таких приватних будинків, дуже потрібні в хазяйстві. Зробивши собі замітку, що найперша справа — звільнити гараж від мотлоху і використовувати за призначенням, а в перспективі — побудувати новий, Антон причинив двері й переключився на горище.

Залазити туди треба було з боку саду. Біля стіни лежала ще одна драбина, навмисно призначена для цього. Сахновський приставив її до стіни й обережно подерся нагору — дерев’яні щаблини місцями розсохлися і стогнали під ногами. Двері горища захищав такий самий висячий замок, як і підвальну ляду. Тільки, здається, старіший — горищем, видко, тітка користувалася нечасто. Зрозуміло, куди їй з її здоров’ям лазити сюди!

Знявши замок і відчинивши дверцята, Антон заліз на горище. Випростався, вдихнув на повні груди запах застарілого пилу, змішаний зі стійкими пахощами старого приміщення, в якому колись давно зберігали сіно, цибулю чи щось таке, рослинного походження. Старих скринь із сімейними скарбами й секретами, попри потаємні сподівання, на порошному горищі не знайшлося. Як не було тут і освітлення: всього світла — те, що проникало знадвору крізь дверний отвір.