Розділ «Дара Корній Зворотний бік світів »

— Усе необхідне для життя людина отримує на місці. Ми не накопичуємо зайвих речей. Усе у світі сірих, включаючи будинки, дороги, зроблено за особливою технологією і ніколи не псується та не ламається.

— А одяг? — Мальва згадала, що вона зараз вбрана не в секонд-хенд. Одяг на ній новенький.

— Одяг та їжа виготовляються на фабриках під землею. Їжа постачає організм потрібними мікроелементами та речовинами, які продукує наша промисловість, ми нічого не позичаємо в природи. Усе виробляємо самі. У теплицях та на фермах вирощується рівно стільки, скільки потрібно. Нічого зайвого. Відходи виробництва одразу переробляються. Зношений одяг також переробляється, і з нього виготовляється новий. Усе автоматизовано, у нас фізично працюють тільки машини. Люди лишень сидять за моніторами та слідкують за процесами. Ферма, яка займається постачанням їжі для цілого міста, складається з тисячі одиниць техніки та… — сірий спеціально зробив ефектну паузу і радісно додав: — чотирьох людей. Чому чотирьох? Слушне запитання. Легко могла би впоратися й одна, але… Виробництво цілодобове, безупинне, і ми шануємо кожне життя. Людина — не машина і потребує відпочинку.

— Ви мені покажете ваші підземні ферми?

— Для чого? Там сумно. Рутинна робота.

Світ сірих продовжував дивувати, але при такому ідеальному порядку та продуманості він чомусь геть не подобався Мальві.

— А де ваші діти? Містом сновигають лишень дорослі. Дивина…

— Діти там, де і мають бути. Де їм добре, де вони захищені, де вони можуть отримати все необхідне для розвитку та зростання: затишок, знання, турботу.

— Любов? — вставила своїх п’ять грошиків Мальва.

Сірий вдав, що не почув, і продовжував:

— Наші діти — це наше майбутнє. Жоден інший світ так не опікується ними, як ми. Коли діти світу сірих закінчують школу, спеціальна програма і тести, які вони обов’язково складають, визначають їхнє майбутнє. І, звісно, насамперед відбираються особини, фізично та інтелектуально найдосконаліші. Вони стають донорами. Здають біологічний матеріал: жінки віддають свої яйцеклітини, чоловіки — сперму в спецклініку запліднення. Майбутнє світу Досконалих потребує лишень досконалих.

Сірий брат погодився показати Мальві клініку, у якій це відбувається. Двоповерхова сіра будівля. Чисті сірі кабінети, найсучасніша техніка з моніторами. Довкола зосереджені працівники, які налаштовані лишень на роботу і не звертають жодної уваги на сторонніх.

Сірий тицьнув пальцем на величезний холодильник на цілу стіну.

— Тут у нас зберігаються найкращі зразки сперми сірих братів. Медичні тести це підтверджують.

— Діти з пробірки, так? — запитала Мальва, вражено перетравлюючи почуте і з острахом оглядаючи людей у кімнаті. Світ, котрий не потребує любові!

— На жаль, поки ні, — трохи розчаровано відповідав сірий. — Так досконало виносити та народити немовля, як це робить жінка, жодне клонування не може. Ми намагалися це зробити, однак… Усі екземпляри, зроблені методом клонування, хоч здавалися нам на початку ідеальними, у процесі розвитку та зростання зазнавали генетичних мутацій. Особливо в третьому та четвертому поколіннях. Наші вчені й далі працюють у цьому напрямку, однак поки не зовсім успішно, на жаль.

— Тобто у вас досі народжують жінки. Штучне запліднення, так?

— Майже. Жінка, яку відбирають як фізіологічно найкращу особину для виношування дитини, стає носієм селекційного біологічного матеріалу.

— Тобто стає мамою, так?

— Не зовсім, — кривиться сірий невдоволено. — Мати — це геть інше. Жінка, яку запліднюють, і найчастіше чужим біологічним матеріалом, за дев’ять місяців народжує фізично досконалу дитину. Хочеш побачити це на власні очі? — несподівано запропонував сірий, і вона чомусь погодилася. Уже дорогою до операційної сто разів передумала, але сказати про це сірому брату не сміла. Ще подумає, що вона боїться крові та криків. Діти народжуються зазвичай у муках, чи не так?