Розділ «Володимир Арєнєв Душниця»

Сашко не уявляв, як вона взагалі таке подужала; а якщо тепер ще й переписувати… Про вихідні точно можна забути. Часу ж майже не лишилося.

— Ти чого похнюпився, Турухтуне? Я розберуся, там роботи… дріб'язок. Поїхали на Дзвінничну, качок годувати?..

Вони побачили свою маршрутку й помчали до неї, так і не рознімаючи рук, і Сашко, здається, уперше в цьому році щиро розсміявся, сміх спалахнув у грудях і рвався назовні, легкий і світлий. Здавалося — усе тобі до снаги, з усім обов'язково впораєшся.

Принести дідову кульку на захист — ну хіба це проблема?

Мама увечері тільки кивнула, звісно, мовляв, бери. Вони з батьком, обійнявшись, дивилися тєлік, і теж були такими умиротвореними, аж Сашко мимоволі заусміхався.

Уранці напередодні захисту прокинувся рано. Ще раз погортав доповідь, випив чай із бутербродами. Мама вже втекла, вона сьогодні працювала за Кисельову, щоб до п'ятої звільнитися.

Батько допоміг Сашкові зняти дідову кульку з гачка, вбитого під іконою, поряд із бабусиною. Навіть приніс ганчірку з ванної, щоби стерти пилюгу.

— Слухай, — сказав, — ти пробач, що так сталося. То, може, ми таки здамо квитки?

— Та ну, тату, нащо? Ви ж іще коли хотіли в Оперний сходити.

— Якби знали, що випаде такий збіг… принаймні на інші дні домовились би про заміни.

— Все одно вам від нас туди через півміста їхати, ніяк би не встигли. Дурниці, тату, чесно! Я, може, так менше хвилюватимуся.

Кулька незвично тягла руку догори — хоча й зовсім легенько. Звичайні гелієві — і то дужче тягнуть.

Бабусина висіла на старому місці. Ані гойднулася.

— Тату, — запитав раптом Сашко, — а ти пам'ятаєш, якою була бабуся?

— Дуже доброю і світлою. Вона з дідусем познайомилася на прем'єрі спектаклю за його «Гірською луною». Він їй тоді страшенно не сподобався, вона була журналісткою, їй дали завдання взяти інтерв'ю…

Тато розповідав, а сам ходив кімнатою, кидав у теку якісь папери, шукав чистий халат, поклав усе це в заплічник, потім пішов у передпокій і продовжив розповідати вже звідти, поліруючи кремом черевики.

— Тату, це я знаю, усе це є в курикулумі, — обережно перебив Сашко.

— Тоді про що ти? — Батько відклав один черевик і взявся за інший.

Сашко знітився, спробував сформулювати точніше.

— От у житті — якою вона була? Скажи своїми словами, а не з курикулуму.