Розділ «Сергій Ухачевський Карпатський капкан»

— Учителька, — на підйомі настрою бовкнув Крижень. — Шарфюрер СС фройлян Мод Шультце, вчителька танців у розвідувальній школі СД у Мюнхені.

По обличчю «Марі» пробігло легке здивування. Крижень це вловив.

— Може, я чогось не розумію… — напружуючи мозкові звивини, поцікавилася вона. — Хіба росіяни воювали на стороні німців?

Крижень задоволено розреготався:

— Марі… Ви дозволите вас так називати?.. Їх було достобіса — росіян, які воювали на стороні німців, але не я… Просто війна так заплутала людські долі, що вам не потрібно розбиратися в деталях… Скажіть ліпше, чому вас, таку витончену, світлу, послали в це болото?

Хелен мимохідь кинула грайливий погляд на Крижня й стрільнула очима.

— Чи, може, ви приїхали сюди заради цього гультяя? — кивнув у бік Ернесто.

Він, помітивши до себе увагу, привітно помахав рукою.

— Та ні, — скривилася Хелен. — Мені потрібно робити кар’єру, добиватися чогось у житті. Жінкам у Франції так важко чогось досягти. А ще… навіть складно це пояснити… Бажання нових вражень. Адже тут і досі війна?

— Яка там війна? Полишалося в лісах трохи бандитів… Потихеньку виловлюємо.

— Коли збиралася сюди, подумала… — зам’ялася й з надією зазирнула у вічі Крижню. — Подумала, що зможу взяти інтерв’ю в якогось їхнього ватажка. Наші журналісти брали інтерв’ю у Мао в Китаї, у Хо Ші Міна у В’єтконгу… Може б, ви, мсьє Крижень, допомогли мені взяти інтерв’ю в головного інсургента Росії? А хто він у вас — головний?.. Уявляєте, на перших шпальтах європейських газет моя стаття — інтерв’ю з цим бандитом, особистим ворогом самого Сталіна!

Крижень від несподіванки зупинив танець і шикнув на Хелен, пояснивши:

— Тш-ш-ш… У нас інші правила. І більше ні з ким своїми планами тут не діліться! Ви не в Парижі. Ми бандитів знищуємо, а не беремо в них інтерв’ю.

— Как шаль! — Хелен знову засумувала й припинила розмови іспанською. — Етот глафарь мошет біть отчень романтік персон!

Саме закінчилася музика. Крижень кивнув головою:

— Дякую за танець, Марі…

— Дякую вам, мсьє Крижень…

Вони повернулися до столу. Степан елегантно посадив її, підсунувши стільця, знову вклонився. Ернесто одразу подав йому чарку з горілкою, Трохимович запобігливо — шматок антрекота на виделці.

— Ну ти і танцуєш, Іванавіч, ну саправди, як той Паганіні, — захоплено повідомив ординарець.

— Паганіні був скрипалем, на скрипці грав, бовдуре ти старий. А ще книжки читаєш…