Розділ «Том перший РЕТТІЯ»

— Ви впевнені, що це ваша кімната?

— А чия ж іще?

Вирішивши не уточнювати, у чиїй саме кімнаті вони обидва перебувають, Конрад продовжив гру «запитанням на запитання»:

— Ви живете в цьому готелі, добродію?

— Атож!

— У яких апартаментах?

— У цих!

За правилами гри, той, хто відповів замість запитання твердженням, — програвав. Але рудий не вважав, що він програв.

— Цифра на дверях ваших апартаментів яка?

— Цифра? Н-не знаю… — здоровань миттєво втратив недавню впевненість. — A-а, цифра!

Він просяяв, лунко ляснув себе долонею по лобі. Наче комара прибив.

— Хазяїн сказав: номер одинадцятий на Чорній стороні. Це Чорна сторона?

— Чорна. Тільки номер не одинадцятий, а восьмий.

— Ох, блін катаний! Даруйте! Виходить, я до вас вломився… От лихо! Що ж тепер робити?

— Напевне, йти шукати свій номер, — знизав плечима барон.

— Справді! А собака?!

— Ви впевнені, що він на вас чекає? Гаразд, я піду першим. Відсуваючи засув, Конрад почувався учасником дурнуватого фарсу. Лицар Ранкової Зорі визволяє жертву з лабетів Чорного Аспіда… Овал Небес! Передчуття справдилися. Втілений Аспід справді чекав у коридорі!

Біля стіни, заклавши руки за спину, стояв стряпчий Фернан Терц.

Із усіх можливих свідків негласного обшуку — найнебажаніший.

— Що тут відбувається? — риторично поспитався Терц.