Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

І кровоточать ясна від горілки

В прозорі ненаписані вірші.

«Запротореність ангела в світ — і минання зерна…»

Запротореність ангела в світ — і минання зерна.

Гострий смак у причасного хліба й причасної крові.

Алегорія віри — у вимірах хвої. Війна

За ковчег новосвітній з трухою хреста без любові.

Зоовидива й зорі. І небом проходять полки.

Всі народи позначені знаками днів і вибоїн.

Храм паломників босих — у пальмовім вітті. Гілки —

Знак печаті печалі, де ворог — поет, а не воїн.

Злісно зведено цноту: бар'єр, що набух в барельєф.

Проростання вологе — назовсім, і щоб не вертати.

Темна смуга дороги: обіцяно тисячу льє.

Йдуть полями ваганти. Міжчасся ковтає Карпати.

«Я з ковчегу, де Ной заблукав…»

Я з ковчегу, де Ной заблукав був у нетрищах сховищ:

Надто слизько ішлося — і надто боявся води.

Зуб за зуб. Гріх за гріх. А невпійманих крильми не зловиш.

Світ за світ. День за днем запрокляті лишають сліди.