Заважка домовина; по віку розсипана сіль…
Три одвічні спокуси — любові, печалі й міри:
Осягни мою тишу і вічність мою пересиль.
«Любити тебе — неначе іти по цвяхах…»
Любити тебе — неначе іти по цвяхах.
Вода ще лежить, ще чекає свого месію.
Седмиця потопу. Як серце, тріпоче птаха.
Я маками нивку — вітчизну свою засію.
Щоранку зійду — і тихо зайду надвечір.
Палитиму хмиз, котитиму воза з неба.
А потім росою присяду тобі на плечі,
І ти мені скажеш: «Чого тобі, жінко, треба?»
І трійко волів загорнуть своїми крильми
Усе, що я мала — крім тебе — у цьому світі.
Лиши мене так, тільки сонце з-під серця вийми.
Як встояна кров, проступають крізь землю квіти.
«Це всього лише світ. Полічити б його по двоє…»
Це всього лише світ. Полічити б його по двоє:
Реконкіста обіймів, загарбницька сутінь… Рани
Мироносиць-троянд… Я нікуди не йду з тобою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «ДО ЕР: Вибране» автора Кіяновська М.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране“ на сторінці 47. Приємного читання.