Розділ «Сергій Жадан Життя Марії»

на глибину — повертається. Скільки вихоплюємо

їй із рук дітей і домашній скарб — живе собі далі.

Співає під повним місяцем.

Закохується під літнім дощем.

Схожа на нашу смерть —

така ж непокваплива,

така ж невідступна,

мовчазна,

жорстока.

Рибалки на цьому озері бояться відійти за хлібом

і сиром — усе полюють, усе прозирають крізь кристали

води: чи майне невагома тінь, чи сколихнеться

пісок під чорним залізом плавників.

Тінь убивці така важка, жодна вода

не витримає її ваги. Сонце стрибає в них

за плечима, наче білка в міському парку.

Стоять, ніби смерть:

такі ж мовчазні,

такі ж наполегливі,

самовпевнені,