Розділ «Сергій Жадан Життя Марії»

Тобі це вдасться, спробуй, навчи їх

любити, вірити і пам’ятати.

Пам’ятати все, що несли з собою,

чорну траву під ламкими снігами,

небо над випаленою головою,

землю під втомленими ногами.

Не розуміючи після, не сприймаючи до…

Не розуміючи після, не сприймаючи до —

все іде, як і мусить іти, іде собі, як іде.

Я живу в країні, в яку не вірить ніхто,

і говорю мовою, яку не розуміють ніде.

Але доки хоча би ти читаєш наші рядки,

доки бодай ти одна залишаєшся тут,

нам усім випадає писати свої книжки,

нам усім випадає зважати на твій маршрут.

Ми навіть не пам’ятаємо, хто і що говорив,

ми навіть не помічаємо жодну з твоїх прикрас.

Головне, щоби ти ловила щоразу цей впертий ритм,

повторюючи всю нашу єресь дослівно за кожним із нас.

Носячи у кишенях ножиці і ключі,