Розділ «Сергій Жадан ТАМПЛІЄРИ Нові вірші, 2015—2016»

Рветься бузок із торф'яних узбіч.

Світ обмежується тим, у що ти віриш.

Світло вигадали, аби закінчити ніч.

Кожен, хто прийде сюди, винесе, скільки зможе.

Я знаю, що, згадуючи, ти будеш згадувати лише хороше.

Приручені, мов тварини, середні віки

охороняють нас, стаючи на чати.

Світ створено так, щоби нам було що втрачати:

цей ліс, цей голос, лівий берег ріки.

2. Що з ними буде, коли вони всі повернуться?

Що з ними буде, коли вони всі повернуться?

Стерті, мов зуби тварин, камінні вервиці,

зморшки довкола очей — глибокі, як ріки в березні.

Справжня віра виростає з єресі.

Доки вони волочаться палестиною,

сонце над ними горить золотою пластиною.

Торкайся святої землі обгорілою шкірою.

Війна за нові території завжди пов’язана з вірою.

Коли вони повернуться, коли роззброяться,

коли вони відстояться в чорній хроніці,