Розділ «Міна»

Він тріпонув головою.

— Як би я хотів цього не помічати, та, на жаль, не можу. Просто не можу…

Мелодія в його голові звучала все сильніше, і зараз він хотів лише одного — віддатись їй, забутись, аби лиш лунало вічне «Бесаме…», і кружляти, кружляти з цією… жінкою. Але ж це була неправда, вона була створена лише для того, аби робити зло, і він мав це зло знищити.

Вона зрозуміла все по його очах. Знову провела, мовби прощаючись, рукою по його щоці:

— Нещасний, скалічений сапер, що зробило з тобою життя… Нічого… Я зроблю все сама, одне прошу — потурбуйся за нього — вона кивнула в сторону дрімаючого господаря.

Потім різко повернулася і пішла. Пройшовши декілька десятків метрів, вона зупинилася і обернулася до сапера. Він ще встиг розібрати усмішку на її обличчі перед тим, як вона щезла у вогні вибуху. Чомусь ця усмішка була переможною.

— Сама, — прошепотів вражено сапер.

— Що, що тут сталося! — раптом п’яно загорлав за його спиною господар.

Сапер підійшов до нього. В таких випадках він завжди гордо говорив: «Міна знешкоджена», але зараз… зараз він сказав ледь чутно:

— Її не стало…

— Ні, не може… ні… — забелькотів господар, потім страшно закричав.

— Вона була справжньою жінкою! Чуєш ти справжньою! — і схопив сапера за плечі. Сапер лише відвернув обличчя, закусивши губу. Так і стояли деякий час. Потім господар якось враз осів, застиг, розтиснув руки…

Сапер приніс йому склянку вина.

— Випий, і зараз я відведу тебе до хати. Нам з тобою треба добре відпочити, найстрашніше вже позаду.

— Вона була справжньою жінкою… — повторював господар.

Сапер завів господаря до хати, поклав на ліжко, потім повернувся до накритого у саду столу. Налив собі повну склянку вина, але пити не поспішав — так і тримав її у піднятій руці, про щось думаючи. Згодом, ніби віддаючи комусь честь, підняв келих, почав пити.

Він не допив до дна, коли з хати долинув постріл. Сапер прожогом кинувся туди і, зайшовши досередини, побачив тіло господаря з розтрощеною головою. Поряд лежала рушниця. На білій стіні чорнів напис: «Мені без неї не жити».

Протипіхотна міна XL —148 невідомої модифікації виконала своє призначення.