Розділ «ЩЕ ОДНА ПРЕКРАСНА КАТАСТРОФА»

— Ви можете це потвердити… якимись документами?.. А також можете показати документи, що свідчать про мету вашого до нас приходу?..

— Ах, Лі,— Є змолився Нен-Сагор, абсолютно не розуміючи, в чому ж нарешті справа.

— Лишіть, діду. Дозвольте тут розібратися мені самій.

— Документи? Але документи…

— Так, документи! В крайньому разі коли ви не вважаєте за можливе показати їх мені, то ми це можемо зробити в присутності помічника капітана.

— Ні! Але ж наші документи… наші документи. Я не знаю, для чого вони вам? — розгублений житель Сходу ніяк не знав, що йому робити. Він, цілком очевидно, не сподівався на такий зворот справи. — Наші документи нічого вам не скажуть…

— Як ви кажете? — посміхнулася місіс Ліліан. — Ваші документи нічого не скажуть? — Розгубленість підозрілої особи її тільки заспокоїла. — Може, ви все ж таки покажете ці ваші документи? — І вона, не чекаючи далі, натисла кнопку електричного дзвоника.

— Що ви робите, місіс, це зовсім зайве! Ми й так могли б порозумітися, — аж кинувся названий Думбадзе. його товариш розчаровано й жалкуючи повів своїми гігантськими плечима.

До каюти постукав коридорний.

— Будь ласка, негайно ж покличте сюди помічника капітана, — наказала місіс Ліліан, — але негайно ж. Справа надто важлива.

Коридорний миттю оглянув розхвильовані обличчя присутніх і моментально зник. Було чути, як він побіг нагору.

— Ах, місіс, — зажурено зітхнув Думбадзе, — ах, місіс! Для чого ви це робите? В крайньому разі ми ж могли піти собі. Ми ніяк не хотіли вас образити.

— Ви й не ооразили мене, — гостро відповіла місіс Ліліан. — Цього ще бракувало! Але нам з дідом досить провокацій.

— Провокацій, місіс?..

У двері знову постукали. Помічник капітана питався дозволу увійти. За ним стовбичив коридорний і ще двоє матросів. Помічник капітана був завбачливий, а коридорний стільки ж метикуватий.

— Чим можу служити, місіс?

— Пробачте, офіцере, що я відірвала вас від виконання ваших обов’язків, але ми повинні були попросити вашого захисту. Ці двоє громадян хитро дістали дозвіл завітати до нас і… намагаються зшантажувати чи спровокувати, я вже не знаю. Мені здається, не було б зайвим подивитися їхні документи.

Думбадзе і Коломієць розстроєно розкинули руки.

— Дуже перепрошую, хоча ваші документи і відомі мені, бо зареєстровані в час посадки, — звернувся помічник капітана до них. — Але щоб заспокоїти схвильовану місіс, сподіваюся, ви не одмовите вдовольнити її бажання?

Коломієць і Думбадзе знизали плечима і полізли до своїх кишень.