TextBook Місіс Ліліан тільки сумно усміхнулася.
— Ви все такий же наївний, діду.
Але Нен-Сагор уже розхвилювався.
— Кров! Індійська, англійська — однаково, не важно чия, але знову кров! І вони, ці негідники, приплітають мене до цього, до крові… Так не можна! Так не можна, Лі! Ти чуєш? Треба щось робити…
— Що не можна? Що робити? Спинити лиття крові чи довести вашу, діду, до неї непричетність?
— І… те, і те. Треба спинити, треба довести!
— Заспокойтеся, діду, не нам з вами її спинити. А довести…
Але старий лікар перепинив свою онуку. Він схопив її за руки і, зовсім як мала дитина шукає порятунку і захисту, пригорнув її до себе.
— Лі, мені робиться страшно. Щось треба робити, Лі. Я не знаю що! Скажи, Лі, ти це знаєш, ти повинна знати все це. Ти цікавишся цим, Лі, ти ж, здається, соціалістка, Лі?
Місіс Ліліан майже весело усміхнулася.
— Я була нею, діду.
— Була? А тепер?
— А тепер — ні.
— Чому, Лі? Ти вийшла з цієї партії?
— Ні. Мене викинуто, діду.
— Викинуто? Коли? За віщо? Що ти кажеш? Як брутально це звучить.
Замість пояснень місіс Ліліан простягла дідові паку вранішніх газет, які вона тримала в руках, ще ввійшовши до кабінету під час розмови Нен-Сагора з сером Івом.
— Подивіться, коли вам це цікаво…
— Звичайно, Лі, звичайно. Мені все це… дуже цікаво. Старий лікар розгорнув першу з газет.
— Ні, не цю, — відхилила її місіс Ліліан, — у цій нічого не знайдете нового, крім паплюження вашого минулого. І в цій, і в цій старанно доводять, що ви не маєте університетського диплома і що ваш батько колись загинув у боях з англійським військом, б’ючись за самостійність Індії…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Прекрасні катастрофи» автора Смолич Ю.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЩЕ ОДНА ПРЕКРАСНА КАТАСТРОФА“ на сторінці 12. Приємного читання.