Розділ «ПАРОДІЇ ЕПІГРАМИ»

Навзаєм днесь, і присно, і вовіки!

Гей, там у лузі, де баладні мрева,

Комар-звіздар був молод і красив.

Звінчатися до громового древа

Свобідну файну муху запросив.

Вона ж оберігала цноту чрева,

Хоч як зело її він не просив,—

Не справдилась надія комарева,

І він подався д'горі, до лісів.

Відтак була, гей, смутна мізансцена:

Упав, на кусні потрощив рамена.

Громи кресали пралісу огром.

Комарю, вже для тебе днина змеркла,

Тож не єси ти звіздарем теперка.

Ти прах. Амінь. Земля тобі пером!

Премного ми вивчаємо проблем,

І хоч у нас нуртує думка всяка,

Та й досі науково не збагнем,

Чи в батюшки насправді був собака.

Торкався цих животрепетних тем