Розділ «ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ»

Іван Сочивець

СІРНИКИ

Зайшов до Микитюків. Молотка позичити, бо в своєму ручка відламалася. До кімнати ступнув, глип: Ліда, геть зігнута, по килимові цибає. Аж перелякався!

— Вибачте,— стрепенулась, поправляючи зачіску.— Сірники розсипала, ось збираю. Аж у голові запаморочилось.

— А таки й запаморочиться,— погоджуюсь,— бо разів

зо тридцять, мабуть, треба зігнутися, щоб до єдиного сірничка зібрати?

— Еге, тридцять! А п'ятдесят не хочете?— каже Ліда і вся аж поплямилась від натуги.

— То це ж, як повна коробочка, то разів п'ятдесят треба нагнутися?— питаю.

— А я завжди тільки повну й розсипаю,— каже Ліда,— бо як розсипати тільки половину, те нічого не дасть.

— То це ви навмисне?— здивувався я, зиркнувши на зніяковілого Микитюка.

— Навмисне, ясна річ,— посміхнулася Ліда, підкидаючи в руці сірникову коробочку.

— Для чого?— виокруглив я очі.

— Фізкультура!

Я стенув плечима, бо ще ніколи, правду кажучи, не бачив такої фізкультури.

— Я розсипаю коробочку сірників, а тоді визбирую по одному,— охоче пояснила мені сусідка, як першокласникові.— Тільки й тут існують свої правила: ні в якому разі не можна згинати ніг у колінах, не можна й присідати.

— Що це дає?— я все ще не розумів цієї затії з сірниками.

— Багато дає. А головне — повноту знімає,— трохи сором'язливо глянула на себе Ліда.

— Чимало скинули?— глянув і я на огрядну постать.

— Як бачите, не дуже багато.

— А давно займаєтесь фізкультурою? Ось цією, сірниковою?