TextBook А ось і той будинок, а ось і квартира, в якій уже доводилося бувати і на консультаціях, і на заліках. Двері чомусь прочинені, чути собачий гавкіт. Але ж у квартирі професора Дитяткіна ніколи не було собак... Може, тепер завели?
Оксана увійшла, сторожко оглянулась довкола, боячись аби не пошматував Рябко чи Сірко її нової сукні. Та собаки не було. І тут вона почула з кабінету:
— Гав, гав-гав, грр... Гав, гав-гав... Гррр...
— Дідусю! Ну, дідусю! Ще погавкай! І погарчи. Ну, кому я сказала!
Впізнавши голос професорської онуки Еллочки, дисертантка сторопіла.
— Еллочко,— жалібно просив пощади Степан Артемович,— дідусь уже стомився.
— Не буду їсти, не буду їсти!— затупала-забила каблучками об паркет онука.— Ще погавкай, тоді їстиму...
Професор Дитяткін зітхнув і став далі гавкати й гарчати.
«Експеримент, — здогадалась дисертантка. — Степан Артемович здійснює педагогічний експеримент. Це один з інгредієнтів у системі виховання». У напіврозчинені двері Оксана побачила керівника своєї роботи... під столом.
— Гав, гав-гав, гррр... Гав, гав-гав, грр...
Онука заливалася срібним, розкотистим сміхом. Професор виліз з-під столу, обтрусив піжаму, зітхнув:
— Ну, тепер їж...
Онука затупала ніжками і зарепетувала:
— Ти обіцяв ще жабкою поплигати. Поплигай жабкою!
І строгий, безкомпромісний професор, покрутивши головою, заходився плигати по кабінету жабкою... А онука весело сміялася.
— Дід жабка, дід жабка!..
Нарешті задиханий, втомлений підвівся і впав на диван, витираючи щедро зрошену потом лисину.
— Ну й мучителька... Їж уже, а то он реміняку дістану...
Еллочка закопилила губку і знехотя почала копирсатися виделкою у тарілці.
На порозі стала Оксана і кинула погляд на Еллочку:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Веселий ярмарок» автора Кисельов С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ“ на сторінці 14. Приємного читання.