— Посидь, — відповів за всіх досить високий, у рудих патлах пастушок.
Тут же на двох каменюках стояв казанок, і в ньому кипіла вода — мабуть, варили юшку. Ох, як мені хотілося їсти!
Мені раптом спало на думку заробити в цих хлопців собі їжу. Адже їм, видно, було нудно й сумно.
— Хлопці, — промовив я, — хочете, я заграю вам спектакль?
— Який спектакль? — спитав рудий. А один хлопець сказав:
— Хай грає, подивимось.
— А що ти гратимеш? — почув я запитання.
— Макбета гратиму.
— Макбета? А що це?
— Спектакль такий. Про те, як Макбет убив короля.
Проте я згадав, що й сам не знаю, нащо він це зробив. Але сцену цю виконував наш сусід-артист, і вона мені дуже подобалась.
— Тільки мені треба, щоб хтось із вас ліг отут, а я маю нападати на нього.
— Знайшов дурнів! — промовив хтось із хлопців. Але високий рудий гримнув:
— Ану, помовч.
— Я не насправді, — пояснив я.
— Мишко, лягай ти, — скомандував рудий одному з хлопчиків. — Не бійся, живий будеш.
Хлопець ліг біля мене. Рудий сказав:
— Ну, тепер грай.
Я почав грати. Де й поділась моя втома і голод! Я тільки бачив вирячені на мене з подиву очі хлоп’ят, їхні витягнуті обличчя й розкриті роти. Коли я з ножем кинувся на «короля», то почув вигук жаху в моїх глядачів і побачив перелякані обличчя. А хлопчик, який був моєю «жертвою», лежав ні живий ні мертвий.
Коли я скінчив, хлопчики хвилину сиділи мовчки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сашко» автора Смілянський І.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПІСНІ СТЕПУ“ на сторінці 7. Приємного читання.