Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

«Живе Україна!»

Так, дорогий побратиме! Живе! Не тільки під сонцем! Живе у тих гарячих проміннях, що незримо пливуть із ваших холодних кістяків у душі живих! В душі тих, що ростуть вам на зміну!

Думка побігла по дорогих, зрівняних із землею могилах в степах Херсонщини, в лісах і узгіррях Чигиринщини, над Дніпром, над Богом, на Лисій горі… Розтинала землю й приглядалася до стлілих кістяків борців… Шукала в них знайомих рис… Розрізала схил Холодного яру… Розгвінтила гарматню кулю… Жевріють на зм'ятому прапорі слова Пророка… «І повіє новий вогонь з Холодного Яру…»

Крізь віддихи й стони сонних в'язнів «звіринця» — почувся дзвін. Що це? Невже дзвонять в тюрмі на ранішню перевірку? Ні. То гуде дзвін Св. Софії — посилає тривожний зов по всій Україні. То тривожно гуде й великий Мотрин дзвін — скликає холодноярців на бойову збірку…

Ідуть зімкнутими рядами безконечні бойові колони… В селянських свитах, у робітничих і студентських блюзах, у комсомольських сорочках і червоноармійських шинелях…

Ідуть колони твердим кроком непереможних. Не лякають їх тюрми, ні кулі, ні голод, ні холод північних таборів. Полягли борці — воскресають в нових.

Ідуть колони тернисто-кровавим шляхом — до ясної великої Мети. Дорогу вказують їм могили тих, що на прапорах мали: Воля — або смерть.

1936 р. Багатківці — Плугів.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!